Тверді, м’які, пом’якшені (напівм’які) приголосні
☝️ За твердістю / м’якістю приголосні звуки поділяємо на тверді, м’які, пом’якшені (напівм’які):
- Тверді й м’які утворюють пари:
[д] — [д’], [т] — [т’], [з] — [з’], [с] — [с’], [ц] — [ц’], [л] — [л’], [н] — [н’], [р] — [р’], [дз] — [дз’]. - [й] — завжди м’який.
- Інші тверді приголосні можуть пом’якшуватися: [б’], [п’], [в’], [м’], [ф’], [ж’], [ч’], [ш’], [дж’], [г’], [ґ’], [к’], [х’].
❓ Як усе це запам’ятати? Щоб легко зорієнтуватися в класифікації приголосних звуків за твердістю/м’якістю, поділімо їх на три групи.
1. Перша група — “Дев’ять пар”
👉 Це приголосні, які можуть бути і твердими, і м’якими. Наприклад, [л] — як у слові лоб і [л′] — ліс. Або [н] — небо і [н′] — ніч. Ось ці 9 пар:
|
[д] — [д′]
[т] — [т′]
[з] — [з′]
|
[с] — [с′]
[ц] — [ц′]
[л] — [л′]
|
[н] — [н′]
[дз] — [дз′]
[р] — [р′]
|
Їх легко запам’ятати за фразою: «Де Ти З’їСи Ці ЛиНи, АДЗуРе?» — всі приголосні в ній можуть бути як твердими, так і м’якими!
☝️ Увага! Забігаючи вперед, фраза “Де ти з‘їси ці лини” (без “Адзура“) знадобиться нам пізніше — при вивченні головного правила вживання м’якого знака. Адже саме після приголосних [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н] (що присутні у фразі з “линами”) пишемо м’який знак. Наприклад: сіль, мідь, тінь і т.п. Тему “М’який знак” вивчатимемо окремо.
2 Друга — індивідуаліст на ім’я Ой
👉 Ідеться про особливий звук [й] — завжди м’який.
Запам’ятати його дуже просто. Оскільки лише один звук є завжди м’яким, уявімо його у вигляді самітника-індивідуаліста на ім’я Ой. Витягнемо звідти “й” — це він, єдиний приголосний, що завжди м’який.
3. Третя (решта приголосних) — пом’якшені (напівм’які)
👉 Ідеться про решту приголосних, які повноцінної “м’якої пари” не мають.
Таких приголосних тринадцять:
|
[б’]
[п’]
[в’]
[м’]
[ф’]
|
[г’]
[ґ’]
[к’]
[х’]
|
[ж’]
[ч’]
[ш’]
[дж’]
|
Зазвичай вони тверді. Але в певних словах можуть трохи пом’якшуватися. Тоді їх називають пом’якшеними (або напівм’якими). Наприклад, [б’] — у слові «білий».
❓ Як це записувати у транскрипції?
✍️ Згадаймо правила транскрипції м’яких та пом’якшених (напівм’яких) звуків.
Наприклад, у слові біль приголосний “б” — пом’якшений (напівм’який). Такі звуки у транскрипції позначаємо апострофом, тож він буде мати такий вигляд: [б’]. Натомість звук “л” потрапив під вплив м’якого знака, а тому повністю став м’яким; його позначимо скісною рискою [л′]. Транскрипція всього слова матиме такий вигляд:
біль [ б’ і л′ ]
Щоб пригадати всі позначки транкрипції, → див. тему “Знаки й позначки транскрипції”.
💪 Підсумуймо
Отже, класифікація приголосних звуків за твердістю/м’якістю доволі проста:
- Це 9 пар: дев’ять твердих мають стільки ж м’яких «партнерів».
- Один [й] завжди м’який.
- Решта 13 приголосних може бути тільки пом’якшеними (напівм’якими).
💎 Розуміння цієї теми допоможе нам успішно складати іспити з української мови, де є завдання, пов’язані з буквами й звуками, й впевнено оволодіти наступними її темами.
