Пандемія закінчиться, а в університет вступати треба.
Одним із найбільших бар’єрів на шляху вступу — невідворотність зовнішнього незалежного оцінювання.
Хтось почав готуватися за рік і вже здолав половину шляху, хтось не мав нагоди належно підготуватися і розмірковує про інтенсив-курс підготовки до ЗНО, а комусь і на думку не спадало перейматися цим питанням — навіщо напружуватися?
Причини низького рівня підготовки до ЗНО зазвичай такі:
- Не пощастило з викладачем (коли учитель не любить свій предмет, то уроки стають нудними, нестерпними й відбивають бажання вчитися узагалі);
- Байдужість або нелюбов до української мови (часто через відсутність україномовного середовища або вплив антиукраїнської пропаганди);
- Відсутність бажання напружуватися (зазвичай про цю причину замовчують). Куди легше безконтрольно скролити безкінечний потік інформаційного шуму — з селфі, котиками, смайликами та уподобайками. Прохання «почитати книжку» просто смішні на тлі підрахунку «лайків» своїх же фото, з фільтрами чи без.
Хай там як, але вже чути дзвін. Його мелодія нехитромудра: «З-Н-О!», «З-Н-О!» і з кожним днем викликає чимало тривоги у старшокласників та головного болю в батьків.
Ось чому в листопаді-грудні — остання хвиля запису на підготовку серед молоді, яка прагне успішно скласти зовнішнє незалежне оцінювання й вступити до вищого навчального закладу.
Одні записуються на інтенсив-курс для того, щоб підсумувати та узагальнити попередньо опрацьований матеріал, а інші — щоб зробити це у стислий термін.
У відповідь на цю гостру й нагальну проблему Галина Дмитренко розробила спеціальний інтенсив-курс підготовки до ЗНО з української мови та окремо з літератури, ознайомитися з якими ви можете на сайті https://umova.online.
Мене здивувала полярна реакція користувачів Інтернету на пропозицію підготувати дитину до ЗНО за нашою програмою. Одні вважали, що це марнота, безглузда затія, що «ходити до школи» достатньо, звинувачували в усіх своїх бідах учителів, заздрили успіху талановитих і працьовитих людей тощо. Інші (зазвичай фахівці різних галузей — ІТ, фінансів, маркетингу тощо) мали протилежну думку й щиро вітали появу цінного курсу, що допомагає дітям (і батькам) подолати стрес, належно підготуватися й досягти мети.
Я одразу згадав себе у 15 років. Тоді я захотів вступити на факультет іноземної філології та вивчати англійську. Мені пощастило з учителькою, яка перекладала свого часу Маргарет Тетчер. Проте навіть за цих сприятливих обставин самого лишень навчання у гімназії було для мене недостатньо. Я розумів: для того, щоб конкурувати з іншими охочими вступити на іноземну філологію, я мав продемонструвати високий, а не посередній рівень. Тому, окрім «ходіння в школу», я додатково займався з репетитором. До того ж, батьки підтримали мою ініціативу й записали мене на курси англійської мови. Щоб туди потрапити, я добирався півтори години в один бік двічі на тиждень. Чи було в моїх батьків-освітян достатньо коштів, щоб покрити усі ці витрати? Звісно, що ні. Тоді були дев’яності, надзвичайно складні часи для всіх. Але була й мета. Було розуміння майбутнього. Ніколи не був відмінником і не вважав себе сумлінним студентом, але вступний іспит з англійської мови я склав на «відмінно», а за п’ять років навчання на «відмінно» склав і державний іспит з англійської. Далі в житті мені випало працювати з понад 20 країнами, включно з Англією, США, Канадою, Німеччиною, Норвегією, В’єтнамом та навіть Індією. Нині, читаючи коментарі «однієї школи достатньо», «додаткова підготовка не потрібна», я з жахом запитую себе: «Де був би я тепер, якби мислив так у 15 років?» Дякую Богові за моїх мудрих батьків, які мали іншу точку зору й виконали у той час свій батьківський обов’язок.
Зараз для мене велика радість і честь запрошувати нашу молодь на цілеспрямовану підготовку до ЗНО, щоб допомогти їм досягати поставленої мети й формувати воістину справжню еліту суспільства, якої так сильно потребує нині Україна.
Долучайтеся і ви.
