Григорій Сковорода. Вступ

“Світ ловив мене, та не спіймав”. Слова, які стали крилатими, епітафія, викарбовані на могилі  Григорія Савовича Сковороди, знаменитого українського філософа, письменника, просвітителя, перекладача, як він і заповідав.

Цей афоризм Сковороди символізує зневагу до земних матеріальних благ, від яких він відмовився (наприклад, від служби при царському дворі, багатства, пропозиції стати «стовпом церкви», від одруження). Обрав свободу, матеріальну і духовну, аскетичний, високоморальний спосіб життя. Нині його ім’я носить Інститут філософії Національної академії наук України.

Про Григорія Сковороду складено легенди, бувальщини. Ось одна з них. Передчуваючи власну смерть у селі Пан-Іванівка на Харківщині (тепер Сковородинівка), він вийшов у сад, викопав могилу, одягнув чисту сорочку, ліг на лавку, поклав руки на груди, заплющив очі й помер. Ось така легенда-бувальщина про неординарну людину.