Літопис “Повість минулих літ”
А. Жанр, автор
Найпершими зразками оригінальної літератури були літописи.
У середині ХІ ст. головним літописним центром став Києво-Печерський монастир (нині лавра), у якому усі ченці зобов’язані були читати книги й переписувати їх.
Поміж літописців відзначився і Нестор, якого вважають автором «Повість минулих літ» і назвали Літописець. Він похований на території Києво-Печерської лаври, де спороджено йому пам’ятник.
До речі, там само діє Музей книги і стародруків, де зберігаються найдавніші наші рукописні й друковані книги. Оригінал літопису не зберігся, дійшли до нашого часу лише списки (рукописні копії) – Лаврентіївський та Іпатіївський.
Б. Композиція «Повісті…»
Побудова літопису характеризується мозаїчністю (монументальний стиль): чергується історичний матеріал про східних слов’ян, про розвиток Київської Русі, про її зв’язки зі світом (річні записи, відомості, історичні описи, свідчення очевидців, автора, писемні джерела) та фольклорні сюжети (легенди, міфи, оповідання, байки).
Літопис об’єднує ідея любові до рідної землі та ідея єдності держави.
В. Зміст літопису
Розпочинається «Повість минулих літ» відомими словами:
«Розпочнему цю повість минулих літ, звідки пішла Руська земля, і хто в ній перших почав князювати, і з чого Руська земля такою стала».
Автор ставив за мету простежити початки державності з центром у Києві та з’ясувати її походження.
Надзвичайно цікавими, на наш погляд, є такі сюжети:
- Про всесвітній потоп, про розподіл землі між синами Ноя.
- Про прийняття християнства князем Володимиром.
- Про апостола Андрія Первозваного, який пророкував появу і розквіт Києва: «Бачите ви гори сі? На сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог».
- Про заснування Києва трьома братами: Києм, Щеком, Хоривом та сестрою їхньою Либідь.
«І були три брати: одному ім’я Кий, другому – Щек, а третьому – Хорив, а сестра в них була Либідь. Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів. А Щек сидів на горі, яка зветься нині Щекавицею. А Хорив на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею. І збудували вони місто в ім’я старшого брата свого і нарекли його Київ. Був круг міста ліс та бір великий, і ловився там всякий збір, і були мужі мудрі й тямущі, а називалися вони полянами, від них поляни й донині в Києві».
- Про напад хозарів.
- Про помсту княгині Ольги древлянам.
Змальовано події 945 – 946 років – вчинки княжого подружжя Ігоря та Ольги, підтримку централізації княжої влади. Тут наявні легендарно- казкові фрагменти – данина Іскоростеня птахам від кожного двору і роль голубів у знищенні міста.
Центральне місце в оповіді посідає княгиня Ольга, яка жорстоко помстилася древлянам за смерть чоловіка князя Ігоря, що жорстоко його вбили, не в змозі терпіти побори. Ця помста складається з трьох кривавих епізодів (магічне число три!):
1) поховання древлянських послів у човні живими;
2) кара вогнем – спалення другої групи посланці князя Мала у лазні;
3) убивство древлянських воїнів під час тризни на могилі князя Ігоря та знищення столиці древлянської землі Іскоростеня.
Згодом, прийнявши християнство, Ольга проводитиме продуману й мудру державницьку політику.
- Оповіді про князів-державотворців: Володимира, Святослава, Ярослава Мудрого.
Яскравими фрагментами з літопису є розповідь про войовничого князя Святослава, який ніколи не відступав перед ворогом. Стали афоризмами його вислови: «Іду на ви!», «Не осоромимо землі Руської, ляжемо тут кістьми: мертві бо сорому не мають, а якщо побіжимо, то сором матимемо».
Князь Ярослав Мудрий постає великим будівничим Києва: «заклав Золоті ворота, і церкву Святої Софії», шанувальником книг і фундатором бібліотек («Ярослав засіяв землю книжними словами»). Літописець творить гімн книзі:
«І велика користь буває чоловікові від науки книжної. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, книги – джерела мудрості. Книги – бездонна глибина, і ми ними в печалі втішаємося, і вони – узда для тіла і душі».
Г. Особливості мови
Літопис – це безцінний підручник з історії, скарбниця епічних, драматичних легенд, переказів, міфів, оповідань, байок, в якому оповідь ведеться то спокійним, то драматичним, то піднесеним тоном.
Епопея багата на художні засоби: епітети (лютих ворогів, бездонна глибина, премудрий Соломон), порівняння (стріли летять, як дощ; Святослав ходив легко, як барс); фразеологізми (зломити спис; втирати сльози), афоризми (Іду на ви; мертві сорому не мають), застарілу лексику (історизми: князь, бояри, древляни, поляни; архаїзми: рече, супроти, узда); церковнослов’янізми (возсіяє благодать Божа; воздвигне, покаяння). Це демонструє монументальний стиль літопису.
