28 червня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Конституцію — принципово важлива подія для держави, що поновила свою незалежність після виходу зі складу СРСР у 1991 році. Документ увібрав столітні традиції українського права, державотворчі зусилля наших попередників та європейські демократичні принципи.
Початки: Конституція Пилипа Орлика
Ще до появи сучасної української державності у 1710 році Пилип Орлик, гетьман Війська Запорозького, створив документ, відомий як «Пакти й Конституції законів і вольностей Війська Запорозького». То був один із перших у світі конституційних актів, що окреслював принципи розподілу влади та захисту прав громадян.
Для порівняння: США отримали свою Конституцію на 77 років пізніше (у 1787 році) й на той час іще не існували як держава. У Франції дійсну конституцію прийняли у 1958 році. Хоча Франція мала кілька попередніх конституцій, починаючи з 1791 року, після Великої Французької революції(Конституція 1791; Конституція 1793; Конституція 1795; Конституції часів Наполеона, Третьої, Четвертої республік та інші). У Німеччині — у 1949 році, однак до цього існували інші правові акти, наприклад, Веймарська конституція (1919–1933).Імперська Німеччина (1871–1918) також мала імперську конституцію. А чинна конституція Польщі була ухвалена в 1997 році (конституція Речі Посполитої — в 1791 році).
Чинна Конституція України вважається четвертою в історії:
- Перша Конституція — Конституція Пилипа Орлика (1710 рік). Створена для козацької держави і є однією з перших писаних конституцій у світі.
- Друга — Конституція Української Народної Республіки (29 квітня 1918 року). Цей документ затвердив Українську Народну Республіку як незалежну парламентську державу.
- Третя — Конституція УРСР — Української Радянської Соціалістичної Республіки (1919 рік). Пізніше були її редакції, наприклад, “Сталінська” у 1937 р., з останньою редакцією у 1978 р.
- Четверта — чинна Конституція незалежної України, прийнята 28 червня 1996 року.
Хто писав сучасну Конституцію України?
Процес створення Конституції тривав понад п’ять років після проголошення незалежності у 1991 році. Значних зусиль у написанні та формулюванні тексту доклали Михайло Сирота, Степан Хмара, Ігор Юхновський, Ярослав Кендзьор та інші.
Народного депутата Михайла Сироту називають «батьком української Конституції». Був одним із ключових доповідачів і активно працював над формулюваннями. У Верховну Раду Михайло перейшов із науки. У 1996 році очолив Конституційну комісію та вистояв «конституційну ніч» — працював від статті до статті, аргументував, домовлявся з депутатами — від ранку 27 до ранку 28 червня, щоб захистити українську символіку, мову, статус Автономії Криму та приватну власність.
Депутат Ярослав Кендзьор згадував: «Я не знаю у Верховній Раді із 450 депутатів хоч одного, крім Михайла Сироти, який би витримав весь той конституційний процес. Я бував на засіданнях Конституційної комісії, я бачив на власні очі, що витворяли там представники Компартії і Соцпартії, як члени Конституційної комісії, які вони абсурдні речі пропонували, щоби спровокувати, щоби розбіглися всі. Але він все витримав до останнього».
Михайло Сирота боровся за незалежність України закріпленням та захистом її суверенітету через Конституцію.
У боротьбі за створення Конституції та в подальшій розбудові незалежної України Михайло Сирота співпрацював із Ігорем Юхновським.
Ігор Юхновський — один із провідних експертів із конституційного права, професор, народний депутат, учасник робочих груп з підготовки Конституції. Активно відстоював ідею суверенітету України, демократичних принципів влади та прав людини. Його участь у підготовці тексту Конституції стосувалася положень про розподіл владних повноважень, гарантій громадянських свобод та національної ідентичності. Був послідовним захисником української мови як єдиної державної, відстоював державні символи України.
Народний депутат України Ярослав Кендзьор активно долучився до робочої групи з підготовки Конституції 1996 року. Виступав за закріплення в Конституції державної української мови, національної символіки та принципів демократичного устрою. Як і Михайло Сирота, непохитно відстояв проукраїнську позицію під час «Конституційної ночі» (27–28 червня 1996 року), коли тривали останні обговорення та голосування. Співпрацював із Ігорем Юхновським та іншими однодумцями.
Степан Хмара — відомий дисидент, учасник національного руху за незалежність, народний депутат України, активний учасник політичних процесів 1990-х. Виступав за демократичні перетворення, права людини і національну самосвідомість. У процесі ухвалення Конституції підтримував ідею збереження унітарності України та захисту української мови. Брав участь у парламентських дебатах, що визначали ключові положення Основного Закону.
Віктор Мусіяка — народний депутат і провідний юрист-конституціоналіст. Відповідав за формулювання статей, що стосуються розподілу влади, прав і свобод громадян та інших ключових положень.
У процесі розробки Конституції створено юридичну комісію Верховної Ради України — колектив фахівців із права, які працювали над уточненням юридичних та мовних аспектів.
Важливо те, що текст писався винятково українською мовою, що мало важливе символічне значення для держави, яка тільки-но звільнилася від Московсько-радянської диктатури включно з диктатурою російської мови та культури.
28 червня 1996 року Президент України Леонід Кучма та Голова Верховної Ради Олександр Мороз урочисто підписали щойно ухвалену Конституцію України.
Перешкоди на шляху до ухвалення Конституції
Під час створення Основного Закону були серйозні політичні розбіжності між різними політичними групами, інститутами влади та регіональними представниками. Деякі ключові проблеми:
- Мовне питання: чи буде українська єдиною державною мовою;
- Суперечки щодо розподілу виконавчих і законодавчих функцій між Президентом і Верховною Радою;
- Права кримськотатарського народу, адже у 1990-х роках статус Криму та його автономії був дуже суперечливим питанням через його входження до складу УРСР у 1954 році та депортацію кримських татар.
“Конституційна ніч” 27-28 червня 1996 року
Кульмінацією протистояння навколо затвердження української Конституції стало засідання Верховної Ради, яке увійшло в історію як «Конституційна ніч».
Обговорення тривали майже добу — з 16:00 27 червня до 9:20 28 червня. Депутати розглядали понад 6 тисяч поправок до тексту! У фінальному голосуванні Конституцію підтримало 315 народних депутатів. Це перевищило необхідний мінімум у 300 голосів.
Цікаві факти
- Уперше текст державного гімну України було офіційно закріплено на рівні Основного Закону.
- У процесі обговорення намагалися уникнути тиску з боку інших держав, які могли мати інтерес у розробці Конституції. Наприклад, Росія прагнула зберегти свій вплив на пострадянські країни, а особливо Україну. Тож вона нав’язувала статус російської мови як державної, особливі права для етнічних росіян та відокремлення Криму. США та країни Європейського Союзу схвалювали демократичний курс України з його принципами й правами людини, відображеними у нашій Конституції. “Захід” звертав увагу на відповідність міжнародним нормам (наприклад, Європейській конвенції з прав людини).
- 28 червня — День Конституції України — єдине офіційне державне свято, закріплене у Конституції.
Українська Конституція стала втіленням багатовікових прагнень українського народу до незалежності, свободи та верховенства права.
Тож хочемо привітати всіх наших громадян із цим важливим святом — Днем Конституції України! Нехай вона залишається надійним фундаментом для будівництва сильної держави, в якій кожен українець почувається реалізованим і щасливим.
Слава Україні!
