Навіщо вивчати «букви і звуки»?

Чимало учнів, готуючись до ЗНО, дивуються, коли учитель розповідає їм про букви і звуки й базові мовознавчі поняття. «Навіщо нам це?» — щиро не розуміють. Деяким здається, що це надто примітивно й неактуально. Галина Кононівна Дмитренко пояснює, чому ці теми важливі.

Насправді тема «Букви і звуки» й подібні до неї — значно актуальніші, ніж здаються на перший погляд, хоча б із трьох причин:

1. 1. З «буквами і звуками» пов’язаний цілий ряд завдань на зовнішньому незалежному оцінюванні. Той, хто не надав цій темі належного значення, імовірно, припуститься помилок і не отримає ті бали, які міг би справедливо здобути, належно орієнтуючись у ній.
   2. З буквами та звуками пов’язаний цілий ряд термінів і понять, що пронизують увесь курс української (як і будь-якої іншої) мови.
   3. Володіння основами фонетики, орфоепії є підставою для глибшого засвоєння знань та грамотності.

Наприклад, на ЗНО може бути запитання на зразок «Скільки звуків у слові?»

Правильну відповідь, імовірно, дадуть ті учні, які зрозуміли, що деякі букви позначають тільки один звук, деякі два, а окремі можуть позначати і один, і два звуки (!), залежно від специфіки вживання.

Наприклад, у слові яма літера «я» позначає два звуки [йа], а у слові лялька — один [а], у слові робиться «ться» звучить як «ця» [ц’:а]; буква «ї» (на відміну від я, ю, є) завжди позначає два звуки.

Помилки часто виникають з правописом ненаголошених голосних, коли звучання звука «е» наближене до «и» (наприклад, у слові «весна» [ве^иснá]), а «и» — до «е»: зима [зи^емá].

Учням потрібно знати, що таке наголошений склад, що — ненаголошений (що таке склад узагалі), подвоєння і подовження приголосних тощо.

Не знаючи основ (що таке склад, наголос, корінь слова, префікс, суфікс тощо), учні, ймовірно, припускатимуться помилок у перенесенні слів. Коли звучить фраза «Головне правило: переносимо за складами», то, не знаючи, що таке склад, дитина не розумітиме правила й припускатиметься помилок. Або «Не можна розривати корінь при перенесенні» — не знаючи, що таке корінь і як його можна чи не можна «розривати», учні не розумітимуть, про що йдеться.

Такі мовознавчі терміни, як фонетика, орфоепія, графіка (не як різновид художнього мистецтва, а мовного), орфографія та інші постійно зустрічатимуться у вивченні мови, як і класифікація звуків (голосні, приголосні), графічні знаки — апостроф, знак наголосу, дефіс, лапки та ін., розділові (також графічні) — крапка, кома, дужки, тире, двокрапка, трикрапка (до речі, пишуться разом), крапка з комою, знак оклику, знак питання. Знання основ дає упевненість в опануванні мови.

Тож не поспішаймо робити хибні висновки («Навіщо мені це потрібно?»), коли щось в українській мові здається надто простим чи неактуальним.

Так само, як атом і квант потрібні для вивчення фізики, так само букви та звуки — для закладання основи грамотного мовлення.

У школі, на ЗНО, в закладах вищої освіти й у професійній діяльності всі теми стануть у нагоді для грамотної комунікації. Зазвичай ті, хто успішно складають ЗНО з української мови, добре знають її основи.